Stars and Stripes

Щоб краще зрозуміти геополітитичну ситуацію в Сільванії, яка склалася на даний момент, давайте згадаємо, що відбувалося на цих землях в минулому.

Королівство Сільванія процвітало більш ніж 600 років, його майже оминули жахи двох світових воєн і воно залишалося нейтральним під час протистояння НАТО і країн Варшавського Договору. Проте його географічне положення в східній Європі робило ці території ласим шматком для країн з імперськими амбіціями, які будь-що намагалися розширити свій вплив в регіоні. Останньою краплею яка вирішила долю безтурботного існування Сільваній було відкриття багатих родовищ європію на її землях. В часи холодної війни ядерна енергетика в СРСР активно розвивалася, в цій галузі найбільш гостро відчувалася потреба в цінному елементі. Багаті родовища нафти на території Сільванії тільки підсилювали інтерес і в 1970-х СРСР розпочала свій «Сільванський Гамбіт».

Мудрий правитель, розвинута економіка, низький рівень безробіття і високий рівень життя загалом, здавалось би що ще потрібно для благополуччя жителів країни? Але завжди знайдуться люди, жадність і амбіції яких, вони поставлять понад процвітання свого народу. Саме така людина і потрібна була СРСР в Сільванії і вони її знайшли.

Ернесто Гечевара з дитинства марив політикою, проте в цьому руслі його кар’єра не склалася і він змушений був стати лікарем. В часи своєю юності він активно брав участь в молодіжних організаціях лівого напрямку з ідеологіями марксизму-ленінізму. Не реалізована в житті, харизматична людина, яка мала великі владні амбіцій і ліві погляди, він був ідеальним кандидатом.

Починаючи з 1972 року СРСР активно фінансує рух сепаратистів на півночі країни. Проводиться активна пропаганда серед населення, якому постійно намагаються вкласти в голови думки, що вони начебто живуть в бідності, в той час коли люди на півдні набагато заможніші. Такі дії приносять свої плоди і в 1974 році на півночі країни спалахує бунт. Інструктори з СРСР приступають до активних тренувань народного ополчення. На північ країни постійними потоками хлинуло радянське озброєння. Спецпідрозділи СРСР, переодіті в повстанців, воюють проти сільванської армії. Проте плани Союзу так і не здійснилися до кінця. Гечевару було вбито під час одної з сутичок, втративши харизматичного лідера повстанці втратили колишній запал. Постання не перекинулося на південні землі де пропаганда СРСР не була настільки активною, та і сільванська армія відстоювала свої землі до останнього. Лінія фортуно застигла по середині країни, з цього моменту і бере початок історія Сільвано-Норманського конфлікту. Землі на півночі були названі Норманією, де СРСР посадило в уряді свого президента-маріонетку який завіряв народ що будує «демократію» в країні. Початок війни в Афганістані відволікає СРСР від норманських проблем і згодом, з розпадом СРСР, радянська допомога Норманії фактично припиняється.

На початку 2000-х Росія починає відроджувати свої імперські амбіції і ставить при владі в Норманії свою наступну маріонетку – Іоана Мітіча. Впродовж наступних 10 років на арену виходить ще один гравець, якому випала доля відігравати лише роль пішака – це Німеччина. Переживаючи гостру кризу і перебуваючи в енергетичній залежності від Росії, Німеччина обирає курс на схід і Росія відразу ж використовує її в своєму відродженому «Норманському Гамбіті».

На сьогоднішній день в Нормансько-Сільванських боях, війська Росії це не більше ніж 5% від загальної кількості «червоного блоку». Тому що воювати в своїх інтересах чужими руками завжди вигідніше. Руки з Кремля керують своїми двома маріонетками які діють по їх наказам, а люди на цих територіях це лише заручники в негласній війні світових імперії.