Kocc

Періодично поглядаючи у вікно на "дивну зиму" із дощем і +5, чекаючи снігу і легкого морозцю, щоб здійсьнити давно спланований денний рейд по лісах, мимоволі впадаєш в меланхолію. І ось, як наслідок, найшло на мене натхнення описати основні свої потуги у виборі найбільш комфортної і практичної для мене страйкбольної зброї (привода) і супутні цьому "муки" і "граблі". Так сказати короткий довідник новачка із описом. Почну.




Першим приводом, купленим особисто, стала пластикова репліка АК47 ф-ми Класік Армі у версії "Спортлайн". Підкупив гарний зовнішній вигляд, фактична легкість і ціна. Про "нутрянку" я тоді знав мало, (не судіть строго) за що і поплатився - на другій грі зїло секторну шестерню (вона силумінова). Після її заміни і профілактики, відіграв із ним весь сезон. Продав.




Другою ластівкою став цимовський МР5 зі складним прикладом. От де я розгулявся! Після ТО (попередній власник навіщось зарядив металеві шари, що звичайно призвело до поломки голови і поршня) було доставлено: а) базу під приціл; б) відкритий коліматор; в) подовжений стволик і глушник.
Невдовзі також зявились 4 довгих механи і набедрений підсумок під них. Красота! 120 м/с! Щоправда для лісових ігор, де важлива віддаль до цілі, малюк не дуже справлявся, тож був переведений в розряд "другий привід" і благополучно прожив у мене 3 роки. Натомість з*явилась...



Цимовська М14. Здоровенна штука, в зеленому пластику (фарбована), із 3-9х40 оптикою. Тут же "записався в марксмани", позадовбував всіх знайомих майстрів, витратив купу грошей на тюн... Але мене вже ніщо не могло зупинити - ще б пак, б*ю ворога на віддалі, коли він до мене ще не може дострілити, ура! Проте довжина М14 і її вага, після кількох лісових ігор показали, що слабуватий я в плані здоров*я - важко "діду" Пробігшись 500-600 м із трясущимися руками і збитим диханням цілитись насправді неможливо, а довго-довго лежати в засідці банально не моє. Тож ця "лялька" довго в мене не затрималась.



Четвертою стала М16, теж в пластику, від бренду СРЦ. Привід всім хороший - легкий, міцний, бюджетний, але "є одне але" - пластиковий баді. Як виявилось, економлячи на вазі і ціні, купуючи пластикову М-ку, майбутній гравець банально не враховує купівлю метал-баді в перспективі. А вона є. Особливо коли даєш знайомому пограти на полігоні, де багато ям і будівельного сміття. По факту привід мене влаштовував всім, проте у СРЦ чомусь своя "розмірна сітка" і "шкала цінностей", тож і баді було підібрати важко і як дійшло до гірбокса виплили проблеми сумісності...



Перебравши всі пропозиції в "маркеті" і продавши М16 на деталі, вибір було зроблено на користь ще одного "бюджетного старічка" - копії АК47 від цими (028с) зі складним прикладом. Класика! Переваги: приклад що складається під-низ робить привід дуже компактним, довгий стволік - досить точним і кучним, місце під акум-ковбасу - практично всеядним. І якщо підходити до теми "наближеного моделювання", то багато куди вписується, адже його "батько" був дуже популярним.


(далі буде)