"В бій йдуть одні старіки" 6-7 жовтня 2012р.

[kaban [AB]]

6-7 жовтня під патронатом ANGRY BEAVERS та U.S. Marine Force Reconnaissance проводиться приватна нічна гра "В бій йдуть одні старіки".
Гра буде проходити у сихівському лісі.
Очікуйте на подальше інформацію та запрошення.

___________________________________________________________________________________________________________________________________



Ніхто не знає коли це відбудеться...
Ніхто не знає з ким це вже сталося...
Ніхто не знає як це взагалі можливо...
Свідків тих подій немає з нами, або вони просто мовчать...
Та легенди про "це" живуть і обростають з часом новими дедалі неймовірнішими чутками...
Багато є неперевірених фактів як це почалося і було вперше…
Але одна з них реальна! Ми це знаємо напевно!
"Якщо Ви займаєтеся страйкболом, це рано чи пізно може статися і з ВАМИ..."



Спазм, холодний як сталь і гострий як лезо ножа розітнув свідомість навпіл. Всі спогади, думки, почуття злились воєдино, на поверхні залишився тільки тваринний страх. Тіло, немов налите свинцем, здавалось чужим і категорично відмовлялося реагувати на будь які спроби опанувати себе. Відчуття поступово поверталися, неймовірними зусиллями волі вдалося відкрити повіки.
"СМЄРКАЛОСЬ..." Довколишня напівтемрява змішана з густим туманом заполонила все довкола. Звуки ворожі і незрозумілі ніби крізь вату почали заповнювати панувавшу до цього моменту мертву тишу. Запах... Невідомий і водночас такий знайомий наповнив ніздрі і дав поштовх новим відчуттям, які блискавкою промайнули у голові... Смерть, адреналін, біль, відчуття безконтрольного падіння у прірву і на останку крик... Саме крик повернув мене до реальності, нелюдський крик… Здавалося що він заповнив увесь всесвіт і гулким відлунням відбився у моїй голові...
Невловима присутність чогось незрозумілого, і тому ворожого, наповнювала все єство і наче крижаною рукою стискала горло, в якому, як кусок сухого хліба, застряг стогін розпачу від безнадійної безпорадності. Але саме це заставило зібрати волю в кулак і опанувати себе. Руки, немов чужі, почали ворушитися, панічно шукаючи щось за що можна було б зачепитися. Перше, що вдалося визначити на дотик, була неймовірно холодна, але така знайома гартована сталь штатної гвинтівки. Продовжуючи хаотично нишпорити руками довкола, я спробував поворушитися, і як не дивно, це вдалося без особливих зусиль, наступне що прийло в голову це непереборне бажання підвестися і бігти, бігти як можна швидше і як найдалі... Натомість поборовши зрадливе бажання я просто сів і озирнувся довкола. Невпевнено фокусуючи погляд перед собою, виловив з навколишнього мороку те, чого явно не очікувалося побачити... "Занімалась красная заря..." Розгрузка, магазини, гранати, гвинтівка... "Гдє я?" Погляд зосередився на решті спорядження поверх нього лежало щось ,що явно не вписувалось у загальну картину, рука мимоволі потягнулася в його напрямку, під пальцями зашарудів цупкий папір… Клаптик паперу з іншої реальності виявився конвертом, я підніс його ближче до очей і пошепки прочитав декілька на разі не зовсім зрозумілих слів: "LIVE OR DIE"..