Напишу і я пару слів про цю гру/тренування.
1. Величезне дякую організаторам за все! (Казарми, харчування, сюжет і т.д.)
2. Величезне дякую бійцям МО. З вами працювати було дуже приємно. Після таких спільних тренувань бачиш рівень українського солдата (контрактника). Дякую за повагу до нас і можливість побачити багато нового. Окремо дякую Рощі за терпіння.
3. Розумію чому в більшості військових таке гниле ставлення до страйкболістів… хочете ображайтесь, хоче ні, але супротивник зіграв дуже погано! В нічні фазі жодної засади! Жодної, Карл! Коли ми штурмували об’єкт «Пиріжок» близько 20 хв з використанням гранат не було жодної підтримки! Після чергового виконаного завдання по підриву об’єкта ми спокійно шарились по території… намагання відбити казарму це взагалі сміх… елементарно пройти «шашечками» колона не змогла… «патамуша ми с другам хатім пагаварить і паржать в лесу». Чого ви приїхади? Ну є ж пострілушки на 2 години...
дякую друже) це були цікаві 7 годин)