Проблема, власне, ось у чому.
Деякі гравці вважають, що і так роблять "бальшоє адалжение" тому, хто їх "вбив", лише тим фактом, що погоджуються відправитися на мертв`як. Вони вважають за достатнє буркнути собі під ніс "тавсьо", а потім ображаються, що їх мертвими обстрілюють.
Як приклад-із свіженького.
Прошлої неділі гралися у високій травичці.
Мене швиденько зняли, причому абідно так-куля краєм капелюха ковзнула. Але мій вєдомий зайняв намічену нами позицію, і швиденько зняв мого обідчика, потім ще одного. Вони підходять до мене, тут рядечком, і разом спостерігаємо.
А от третій-насторожився. Посуватись став повільно, але не минув черги. І тут ми троє чуємо "ТА ПОПАЛ, Е* Т*** М***, ТРЕТИЙ РАЗ ГОВОРЮ"
Відстань поміж нами-як між вершинами рівнобічного трикутника. І зрозуміло, що перші два рази його ніхто не міг чути, крім його самого.
А як результат-конфліктна ситуація і негативні емоціі.
Тому тим, хто починає грати в страйк, я хочу сказати:
-Поважайте своїх друзів, і якщо вони вас обіграли, не жаднічайте, це їхня заслужена перемога.