Нарахунок війни - повністю згідний. Але страйкбол - це не війна. Основна відмінність це те що тут не стоїть завдання знищити противника і виграти будь якою ціною, тут завдання отримати задоволення і особисто для мене: краще програти але мати багато цікавих моментів які потім можна згадувати ніж виграти і просто настріляти кучу фрагів. В нас немає призів переможцям, турнірних таблиць і звань "кращих команд" бо як тільки зявляється якась конкуренція на грі і бажання показати їм що ми кращі, то зразу збільшується кількість фраз в мертвяку "да вони всі маклауди!", бо деколи бажання людей щось доказати починають залишати позаду їх совість. Лазячи сьгодні по вашим російським форумам якраз найшов гарну фразу в тему:
"И основной смысл в страйке про которые многие начали забывать я постараюсь напомнить,тут нет ВЫигравших и проигравших,есть только игра и удовольствие от хорошего соперника."
Якщо слідувати принципу максимум ефективності то в страйкболі всі будуть бігати з бункерами-яйцями - бо там більше патронів і не треба перезаряжати, без касок\броніків\розгрузок - бо тут вони не захищають, а тільки заважають, і так далі... а чи не пейнтбол в нас тоді вийде? де тоді буде антураж? Як ми зможемо себе відчути солдатом на полі бою якщо всі виглядають не як нормальні солдати?

P.S. Маю надію що по українськи буде зрозуміло... бо не володію письмовою російською