Та ніхто і не жаліється В цілому день пройшов насичено. За бійця що заматюгався бо попали по ньому майже впритул прямо у вухо під-час подорожі в мертвяк - особисто моє вибачення (сам в той момент як виявилось йшов вже метрів з 5 без неї, якимось чином зачепив за гілку - мусів після інциденту вертатись та шукати її): ще не зовсім звикся з етикетом страйкболу, так як ще новачок і поборотись з хвилинним напливом адреналіну не вдалось, політ-робОту проведено, з ким не буває Але поведінка тих що мали frendly-fire - хотілося-б щоб таких моментів не виникало

Из-за опоздания пришлось играть за немцев, но свою долю андреналина получил. Маклауды почти не встречались - почти, потому что в самом начале когда я вёл группу к пункту над второй базой - заметил по ту сторону холмика метров 20-25 стоящего спиной к нам человека в КЗС, сразу остановил и посадил группу, прицелился, переключил на одиночный - и один за другим всадил в спину ему 4 выстрела. Вылет у меня 134, и представьте мой шок и удивление, когда Дункан кинулся бежать вниз по склону, и метров через 15 снова залёг - переключил на очередь, и когда бессмертный понял что кора с дерева рядом с ним отлетает не просто так, а в спину и бок кусают совсем не комары, он всё-таки ушел - и правильно сделал - не совсем потерянный для честности человек...
Діма, це був Я, але як не прискорбно визнавати, попав ти в мене лише тоді коли я перебігши відчув що в мене зі всієї черги попав лише 1!!! шарік. Вибач, але я завжди граю чесно, і коли в мене сумніви що попали нето шаром нето капля впала і "шльопнула" по розгрузці - я встаю і йду в мертвяк. Ті хто зі мною грав можуть це підтвердити. Тому не вартує бути таким впевненим, навіть якшо в тебе гвинтівка добре стріляє, буває всяке.