... мене звати Росс Кемп, я – військовий фотокореспондент Національного Географічного Суспільства. На борту транс-атлантичного авіарейсу Нью-Йорк – Мюнхен я стараюся ознайомитися з матеріалами п’ятирічного Нормано-Сільванського конфлікту, війни, що охопила саме серце Європи – двох невеликих держав, які боряться за територіальну цілісність, природні ресурси і загальносвітове визнання...

Здається, що за останні п’ять років, збройні конфлікти всеціло поглинули життя людей у цих двох, колись в минулому райських куточків центральної Європи.

Згідно з офіційними даними, 95% цивільного населення Норманії було мобілізовано упродовж останніх п’яти років, що призвело до демографічної кризи з рекордними темпами падіння чисельності населленя у світі. Країна, що оголосила війну своєму «старшому брату» п’ять років тому, без вагомого на той момент військового потенціалу, тепер нагадує озброєну до зубів машину, що наступає під російськими і німецькими прапорами.

Сільванська економіка, позбувшись основних природніх ресурсів – нафти і європія, остаточно зупинилася. Заводи, легка промисловість, середній і малий бізнес, всі ланки виробництва і сфери послуг або згорнулися за останні два роки, або вивели капітали за межі країни. Королівсво виживає за рахунок військової промисловості, підживленої старими запасами ресурсів і золовалютного фонду, а також зовнішніми вливаннями супердержав в замін на обіцяні ліценезії по видобутку ресурсів на подальші десятки років.

Останні матеріали і фотозвіти з поля бою цих двох міні-держав нагадують драматичні картини світової війни, де свої інтереси відстоюють, здається, всі, хто хоч якось зацікавлений у наживі і може запропонувати щось натомість, незважаючи на відсутність будь-яких дипломатичних відносин. В той час, коли на багатих прийомах в Брюселі американські представники ради безпеки з фальшими усмішками жмуть руки німецьким аташе, і під класичну музику п’ють бренді на терасах з російськими послами, обговорюючи останні події у світі спорту, їхні державні прапори охоплює полум’я війни на випаленій землі краю, що знаходиться за всього лиш пару сотень кілометрів ...

Керівництву журналу вдалося домовитися з американськими військовокондуючими силами в регіоні і тепер я, озброєний своєю камерою, лечу в одну з найбільш гарячих точок планети. Моя мета – висвітлення військових буднів американських солдат і контингенту найманців, що активно діють в регіоні, відстоюючи інтереси королівства. До останніх, доречі, в мене є особливий інтерес. Адже офіційно лише приватні віськові компанії присутні в регіоні, для забезпечення миротворчої функції і потреб цивільних чи наукових операцій по видобутку і освоєнню європію. Після численних промахів і скандалів в Афганістані і Іраці, здається, тут найманці натрапили на справжню золоту жилу, а тому я не здивуюся, якщо оператори загальновідомих BlackWater чи Irish Legion покинуть зону веденя військових дій останніми, якщо такий день колись настане ...

Після короткого перельоту військовим авіарейсом з Мюнхену до тимчасової бази локації американських сил в Дампі, я залишуся сам на сам зі своєю камерою. На фоні подій з будденого життя і на передовій, я постараюся зрозуміти, як найпотужніша країна світу і чисельні приватні найманці здатні забезпечити порядок і врегулювати конфлікт ...

[ далі буде ... ]