Chapter 5. May God Bless Our Сountry.

Водій-контрактник зупинив джип за п’ятдесять метрів від літака. Всі бійці відразу ж вийшли з автомобіля і один з них разом вирушив в напрямку літака, науковець поспішила слідом за ним. Водій, не заглушаючи двигуна і залишаючи дверцята відчиненими, вийшов з машини і закурив.

Науковець і боєць PMC підійшли до сенатора у супроводі ще одного контрактника і всі четверо щось почали обговорювати. В якийсь момент сенатор Селезар жестом руки відвів науковця, зробивши крок вбік і нахиливши голову, щось спитав, що, здавалося, було чути тільки їй. Контрактники з професійною толерантністю відвернулися, ніби зайняті іншими справами. У відповідь, жінка-вчений закивала головою і подивившись на кейс, який вона до того не випускала з рук, похлопала по ньому долонею. Такий жест, здається, дуже задовольнив сенатора, на що він широко усміхнувся і протягнувши жінці руку, майже по чоловічому потис її. Відразу після цього він повернувся до своїх охоронців і кивнув їм у напрямку автомобіля. Науковець же, не відвертаючись направилася відразу … в літак, який так і стояв не вимикаючи гвинти. Щойно вона зайшла на борт, трап підняли і дверцята зачинилися. Маленький літак почав викермовувати в напрямку злітно-посадкової смуги.

Я спершу дуже здивувався побаченому, але згадавши всі сьогоднішні події, вже почав звикати до всього, що відбувається. Сьогодні я зміг заглянути за куліси сільвано-норманського конфлікту і було б дуже наївно сподіватися не зустріти тут плоди всесвітньої корупції, присутності діяльності спецслужб і масу політики…

Підходячи до автомобіля, сенатор зі всіма привітався, а побачивши мене, вигукнув: «Росс Кемп! Я радий вас бачити! Сьогодні ви будете послом світової спільноти і відкриєте світу очі на всю правду цієї війни!». Він, не перестаючи усміхатися, заліз в машину. Я сказав про себе, що вже не сумніваюся про «всю правду цієї війни» і також сів в джип…



На FOB американських сил сенатор радо зустрічали армійці, в чийому розпорядженні знаходилася база. Сенатор не пожалкував часу, щоб привітатися зі всіма офіцерами особисто, декого називаючи по імені. Через деякий час, коли на невеликій відкритій місцевості поблизу оглядової вишки зібралися декілька загонів, сенатор зручно зайняв місце на вишці і дістав з кишені зім’яті папірці. Явно демонструючи скривлену гримасу від невдоволення тим, що замість двох рот піхоти і армійців його прийшло послухати всього лиш декілька відділень, він витримав паузу і схилив голову над промовою:



«Thank you all. Thank you and good evening. I'm honored to visit our Freedom Frontiers. I've come here tonight to report to all Americans, and to the Silvanian people, on the strategy our nation is pursuing in Silvania, and the specific steps were taking to achieve our goals.



The actions of our enemies over the last few weeks have been brutal, calculating, and instructive. We've seen a ambacy bombing take the life of seven US marines, who was serving to our country and liberty of Silvania people. This crime shows our enemy's intention to prevent Silvania peaceful rebuilding from its civil war, even if that means killing peace kippers, They were assassinated by terrorists seeking the return of tyranny and the death of democracy.



The rise of a free and self-governing Normania will deny terrorists a base of operation, discredit their narrow ideology, and give momentum to reformers across the region. This will be a decisive blow to terrorism at the heart of its power, and a victory for the security of America and the civilized world.



Silvania now faces a critical moment...»

... в мене завібрував смартфон. Я, не відриваючи погляду з вишки, дістав телефон з кишені і прочитав заголовок листа від свого колеги з журналу – «You owe me till the end of your days». Я вже повністю забув, що висилав листа і що за ці декілька годин мій колега шукав дані по моєму запиті. Від прочитаного в мене по обличчю поповзла легка саркастична усмішка, яка притаманна кожному кореспонденту в момент виявлення компрометуючих фактів, так званої між журналістами «правди». Майже тремтячими руками я вимикаю екран смарфону і ховаю його в кишеню. Ось це так новини.

«Кен Селезар, сенатор конгресу США від штату Флорида, був обраний на посаду в 2008 році від Республіканської Партії. За весь час перебуваючи при владі, сенатор постійно лобіював інтереси Сільванського Королівства в зовнішньополітичному векторі США і підтримував введення військ для забезпечення миротворчої функції і врегулювання сільвано-норманського конфлікту.

Брат сенатора, Майкл Селезар, є головою правління корпорації SelbiCo, яка посідає одне з передових місць по військових розробках в США. З перевірених джерел стало відомо про грошові переводи SelbiCo на офшорні рахунки трьох великих європейських нафтопереробних компаній, які сукупно володіють більшістю відсотків акцій єдиної нафтодобувної компанії, що акредитована урядом Сільванії – Silva Petrol.

Також завдяки надійним каналам стало відомо, що інша нещодавно заснована компанія, GlobalEnergo, що зареєстрована в Лондоні, фактично являється прямим і єдиним неофіційним інвестором в Сільванський Центр по Вивченню Європію при Королівськії Академії Наук. Завдяки особливому журналістському розслідуванню, що відбувалося декілька місяців тому, було виявлено зв’язок між SelbiCo і GlobalEnergo – між офшорними рахунками обох компаній постійно відбуваються багатомільйонні транзакції»…

[ далі буде ... ]