Доброго часу доби вам.
Особисто для мене "Горажде -2. Сараево" розпочалось задовго до його офіційного початку. Розпочалось приблизно за тиждень з підготовки полігону до бойових дій, ми будували блок пости, чистили територію, будували бункер, я виконував роботу яку мені казали і реально я не міг уявити собі масштаби бойових дій. Вже у п'ятницю, коли ми розносили інвентар для командних домів і для місій я більше ознайомився з територією і масштаби мене вразили а саме десяток пустих домів, річка під боком через яку були 3 переправи, ліс, кар'єр на горі, водоспад із джерела шлях до нього проходив через печеру. Природа зачаровує своєю красою. Я відносно недавно почав грати страйкбол і я дуже щасливий, що активно приймав участь разом із організаторами. Допомагав ще я коли розводив людей по штаб квартирам, єдине що тоді спотворило настрій це сильний дощ і страх, що грав не увійде в своє русло, але дякувати богу минулося і вже через пару годин вийшло сонце. Незнаю як іншим але мені дуже сподобалось розташування ворога позаду штаб американців, спереду штаб мусульман а за ним наш штаб а ще далі штаб Британців,розслабитись було ніколи коли спереду атакують мусульмани а позаду американці. Грати я почав приблизно з 13.00 було пару атак успішні і не успішні, тримали також оборону від мусульман. Великий приплив адреналіну я відчув коли залишився сам в бункері, частина наших пішла на завдання, частина в мертвій зоні, пару хлопців по кущам збоку, тобто в бункері я і фотокориспондент. Мені передають по рації "Бункер прийом, обернись." і шо я бачу? Я бачу як американці повним складом йдуть атакою на наш бункер, стріляють з гранатометів, реально на той момент нам двом місця було мало в бункері, коли чуєш що снаряд вже в повітрі гадаєш до якої стінки краще прижатись, повний хаос, незнаєш в кого стріляти бо йдуть вони з двох сторін, і нарешті прийшла допомога Міха вернувся із однієї сторони і брати серби з командного штабу із іншої. Американці своє завдання виконали, вони позначили бункер жовтим димом, бункер був ліквідований. Далі в мене все перемішане в голові. Другий подих відкрився вночі, оборона бункера це було шось неперевершене, диверсія вночі також потішили, для мене особисто це була перша нічна гра і я її запам'ятаю на все життя, розповісти словами неможливо це треба було пережити коли 4 годину обороняєш бункер і ти не впевнений чи ворог поруч чи ні. У неділю зранку я прокинувся ніякий, спав приблизно годинку, розбудили мене і сказали що я йду на місію з пілотом, одна з тих місій яка захоплює своїм сюжетом, треба було його найти, зробити для нього ноші, прив'язати, принести до річки і переправити його і це все під свист куль і вибухи гранат. В останній місії не вдалось приймати участь, падав з ніг, але чув про неї багато позитивних відгуків, і на відео виглядало все шикарно, дуже шкодую.
Від себе хочу подякувати оранізаторам за теплий чай в мертвій зоні, що постійно підримували вогонь і давали погрітись, їжа була дуже смачною, я не очікував борщ на обід. З такою їжею магазин був непотрібний, хіба що для пива.
Хочу подякувати своїм союзникам Сєрбам за підтримку які неодноразово виручали нас, Elitegruppen з якими довелось воювати пліч опліч і день і ніч, хочу подякувати хлопцям із Рівного, а особливо за командування DrumBumBum, хотілось би ще побігати під вашим командуванням. Дуже вам дякую.
Хочу подякувати ворогам мусульманам ми не дали вам пообідати, ви нам повечеряти, сутички з вами завжди були цікавими.
Великобританці, хлопці зі сталі, їх шестеро давали жару всім на полігоні.
Американці, самий небезпечний ворог, получив масу задоволення від вас, екшин ваших дій зашкалював.
Дякую організаторам і особливо Andjey за таке цікаве дійство, можна сказати він витягнув цей проект своїми руками.
Ответить с цитированием
Сообщение от Дима "Чорный"
