Звуть Котофалк. Про справжнє ім'я ніхто не знає, так як нікого з близьких давно нема. Та й сам починаю частіше забувати його. Відслужив у спецназі. На гражданці працювати не охота, та й не вмію більш нічого. Почув про зону і зрозумів, що тільки й туди тепер дорога. З часом опинився тут. Ні від кого не ховаюсь, не пов'язую себе ні до яких угруповань. Звик працювати сам і самостійно планувати завтрашній день. Маю хорошу військову підготовку, відмінно стріляю.

Зовут Гвоздь. Бывший бизнесмен. Из близких только больной брат, который не в состоянии содержать себя сам, поэтому обоих приходится содержать мне. Мне принадлежало 2 магазина одежды. Бизнес процветал и со временем на него положили глаз братки. Во время одной из стычек, убил ихнего представителя. Решил не ждать долго пока меня поймает МВД или и того хуже, мафия. отправился в ЗОНУ. Со временем освоился. Помимо регулярных вылазок за артефактами, занимаюсь мелким ремонтом экипировки и оружия. Жизнь в зоне конечно не сахар, но есть шанс подзаработать на лечение брата и со временем уехать от всего этого как можно дальше. Только до того времени еще надо дожить...

Звуть Ювелір близьких немає. Якись час працював на ювелірному заводі вдалось трохи піднятись взяв кредит в місцевого авторитета відкрив свою справу але нічого невийшло і справа прогоріла "кредитор" захотів свої гроші назад віддати незміг почали погрожувати потім підірвали машину в якій була дружина з дітьми. Про "Зону" чув і раніше але після цього зрозумів що виходу немає і в мене тіки одна дорога. Тут заліг на дно чекаю поки все затихне і зможу повернутись назад щоб помститись за рідних. А поки заробляю на артефактах і дрібним ремонтом та взломом КПК.

Позивний Кувік.Справжнє ім'я зараз вже нікому не важливе. Та й сам починаю забувати його. За свіої 18 років я побачив те чого люди не бачили за все життя.Побував у багатьох гарячих точках.Повернувшись назад не зміг забути те що побачив,тепер знайшов себе в зоні.Маю гарну фізичну підготовку,володію вогнестрільною та холодною зброєю. Ему 18 будет только 18.10.2014 года. То есть 6 дней после сталкера.

Мене звати Марковка. Так мене прозвали коли я служив десантником в Ірані. Туда поїхав щоб заробити грошей на лікування свого старого батька. Коли вернувся взнав, що батько батько помер від звістки просто зникнення свого молодшого сина, мого брата, в глибині зони. Втративши батька я неміг допустити втрати брата і вирушив на його пошук, з надією що він ще живий.

Хокум
"Раньше я работал на тепловозе обслуживавшем станцию. Когда произошёл самый первый выброс - я был на смене, хотя памяти об этом событии у меня не осталось...
Услыхав о том, что в зоне отчуждения есть комната, где исполняются желания, я во что бы то ни стало решил её найти. Но вот уже 6 лет поиски безрезультатны.
По мере возможностей всегда помогаю попавшим в беду."

Лепила
Имя…, да какое нафиг имя, имена были там…, за периметром…, здесь только клички и те весьма таки краткие так что как правило сталкера зовут док или шаман, бандюки норовят лепилой называть а вояки просто пинцет…
Биография:
в далёкие годы студенчиства был редким раздолбаем и алконафтом, еле-еле…, где подмазывая а где давя на жалость, отучился в конторе нынче гордо именуемой мед. институтом да и то по сути на одни только трояки (всё декан грозился служить отправить) ну вот после учёбы и попал по распределению я на роботу в больничку скорой…, алкашню тягал, нариков откачивал, штопал кого только нечистая принесёт…, ну так вот ближе к сути дела:
привезли мне как то раз семейку весёлую после ДТП, мужик жирный боров, бухой в дрова и с парой ссадин и жена его, такая же но чуть тяжелее с травмой живота, взял я её оперировать и то ли травма была не совместимая с жизнью, то ли я после суточного дежурства уже был не в состоянии…, но короче померла она у меня на столе, я всё оформил как положено, смену сдал и двинул домой, а муж её падла шишкой какой то был и связи имел неплохие да и решил он что виноват в смерти его жены не он мудила под 200 жавший будучи бухим а я… дежурный врач…, ну и натравил он на меня кого не лень, начиная от ментов наших городских и вплоть до всем нам известных братков…, делать мне больше ничего не оставалось как бежать куда глаза глядят…, вот отбегав так по миру с год времени повстречал я случайно бывшего сталкера…, разговорившись за бутылкой я и понял что в зоне мне самое место…, и отсидеться можно и прожить чисто теоретически возможно да и навыки мои медицинские со знаниями тут весьма таки могут пригодиться…, поднакопил бабла на проход, забашлял воякам на кордоне…, со стволом у Сидоровича проблем тоже не возникло…, вот я тепереча тут и существую…, кстати говоря стоти мне проверить тайники что старик сталкер рассказывал… авось не соврал…
Владение оружием:
в детстве в тир ходил вроде как да и военку сдавал… так что из пистолета и автомата вроде как стрелять умею, гранату бросить тоже руки не кривые…
Вооружение:
пара гранат
АКСУ
Навыки:
медицина… лепила я, могу слепить, но могу и залепить)))

Звати Werwolf (Вервольф- перевертень) скорочено звуть просто Вольф. Таку кличку дали друзі, ще коли був підлітком через те що любив дивитися на повний місяць і набагато активніший був у ночі , і безмірна витривалість яка може здивувати усіх.
В зону ішов за тим що і всі за наживою та пригодами, але як з часом зрозумів не все так легко як здавалося на перший погляд, та я скоро освідомив що Зона не любить чужаків, але це не стало для мене проблемою і я вирушив на Зустріч небеспеці і своїй любопитності.Після декількох років в Зоні нарешті знайшов побратимів по духу, зібрав певну суму грошей на які я можу забеспечити і рідних і майбутніх дітей, думав нарешті вибируся з Знони, але після підстави і вбивства кращого друга (Падшого) декілька днів назад, я трачу всі кошти на спорядження і вирушаю на пошуки групи Сталкерів які підставили мого друга щоб помститися і найти вбивцю який посмів забрати життя Падшого.
Ех написавби ще щось але як усі знають зона не любить очікувати...

Ніки bobas та 13-тий. Познайомились в дит.будинку коли нам було ще по 7 років. Відтоді завжди разом. Разом і вдслужили в роті розвідки. Після служби в армії пробували почати бізнес, та нічого не вийшло. Залізли в борги. Від одного волоцюги почули про зону і вирішили їхати....

Зовут Прикос. О моём прошлом я говорить не буду - это не важно. Да и зачем? Пришел в зону в поисках новой жизни, за легендарным сталкерским эльдорадо, клондайком артефактов, но попав в зону быстро понял что не все так просто... Здесь новые правила, новые люди, здесь все новое, все другое... не такое как на большой земле...

Прозвище Рак Мозга. На большой земле выращивал траву и гнал самогон, подрабатывая при этом мясником. Но в один прекрасный момент сказка закончилась с приездом милицейского наряда. Ну и как один из вариантов скрывания от наказания я выбрал зону со всеми ее прелестями...

Зовут Механик. Только успев закончить учебу, был вынужден покинуть свой родной город. Так и не определившись что делать и куда идти дальше, отправился в зону (искать приключения). В итоге понял что здесь не так весело, как казалось, но все же решил остаться. Очень помогли технические навыки, так как здесь, в тяжелых условиях все ломалось достаточно быстро и требовало частого ремонта. Так и подрабатывал. В саму зону ходил не часто, больше от нечего делать, чем за артефактами.

Звати Кейн. Я був військовим лікарем і доля часто закидали мене в різні гарячі точки по світу.. Коли я воював в Афганістані, мого товариша поранили в ногу, через що прийшлось її ампутувавати ржавим ножем і зараз мені необхідні гроші для лікування пост травматичного синдрому який переслідує мене кожного дня.

Орест
Щоденник сталкера найдений в зоні ЧАЕС:
«18 жовтня 2009 року, я Орест Торгаш разом зі своїми дружбанами Ігорком Рашпільом і Ромою Гарольдом (нас називали група С2)вирішили шо хватіт нам відсижуватися на кордоні і двинули ближче до центра зони. Йти вирішили через рижий ліс бо ходили слухи що місцина там тиха, та і бар є де завжди можна перепочити і поторгувати. Як зайшли в ліс, так зразу потопали в його сторону. Дорога була доволі спокійною нікого так і не зустріли, зато знайшли три артефакта типу «бублик». Бармен виявився незговорчивим… за артефакти давав тільки по рублю… але мені таки вийшло виторгувати в нього 4 рубля за три штучки. Дав він нам завдання: принести йому артефакт «зелений хрест» за 5 рублів і ткнув напрям де вони є, ну ми і потопали туда в’яло.

Проходячи через закинутий табір (пам’ятаю колись давно Свобода тут сиділа) зустріли ми групу дружбанів наших – Аватара, Дюка і Кубу(називали їх група С3). Давно я їх не бачив, пам’ятаю як з Кубою ще давним давно по тунелях шастали, тоже артефакти шукали-торгували, потім сюда подалися, розкидало нас по зоні всіх, а тут така зустріч! Поздоровалися, поспілкувалися по-братськи: вони нам напрямок на залежі «зелених хрестів» показали. Ми їм сказали що бармен він ж хитрий, як хрест побачить то за рубль його купляє,а якщо ж завдання на нього взяти, то за 5 потім здати можна. Тому порадили їм сходу цей артефакт не продавати, а перше в нього завдання вибити. І розійшлися ми по своїх сторонах, вони до бару, а ми в сторону хрестових залежів.

Не то бармен шось напутав з напрямом, не то залежі ці вже розібрали но довгенього ми гуляли, аж поки не побачили перед собою групу сталкерів іншу. Агресивні вони якісь були, один зі снайперкою приліг і почав в мене цілитися… Я йому рукою махаю, а він цілиться… неприємно якось, зовсім люди в зоні дичіють… ех… Так от розвертатися ми вже і йти хотіли але тут Ігорко побачив зелений хрест між нами і ними! Прийшлось мені їм кричати всяку фігню типу «Вважай брате, тут кажуть бандюки ходять, отам їх останній раз бачили» і тикав в якусь сторону, зуби заговорював… Ігорко все поняв і в цей час акуратно підійшов і непомітно підняв артефакт поки я продовжував щось чесати. Попрощалися ми з ними і пішли, по дорозі до бару найшли ще один "бублик" і здали це все за 6 рублів.

Там в барі ми взяли завдання: принести п’ять «зелених хрестів» за 15 рублів і зустріли друзяк наших, Аватара і компанію… Поговорили ми і вирішили разом ходити і заробляти, бо неспокійні часи пішли, страшно малими групами ходити. В них на той момент рюкзаки були забиті артефактами, «зелених хрестів» вже три було. Оттож нам лишилося найти тільки два, от і пішли на пошуки.

Шукаючи артефакти ми знов розділилися на трійки, вони пішли на північ, а ми на схід. Протопали недалеко аж тут почув я постріли і побачив шо Ігорка підстрелили, почав бігти до дерева і тут і мене зецепило… темрява… останнє що пам’ятаю це два сталкера які сиділи в засідці… ех зовсім брат сталкер озвірів, своїх без причини мочить… бандюки це, а не сталкери, соромно тільки що вони назву таку як і ми носять… сталкер…

Відкриваю очі… бачу що я в барі у лісі… якась добра душа мене видно сюди раненого притягнула, тут мене і вилікували, Ігорко і Рома тоже рядом були, всіх нас поклали і тій засаді. Бармен сказав що в нас ще пост травматичний шок і сидіти нам в барі мінімум 40 хвилин. Подіставали канапки, сидимо, виздоровлюємо. І тут підходять Аватар, Куба і Дюк. Було в них вже п’ять зелених хрестів і ще купа бубликів. Але от незадача, завдання на хрести я в бармена брав, тому вони здати їх не могли. А бармен якийсь незговорчевий був, виписувати нас нехотів, казав «Режим! Треба! Ще 20хв мінімум!»… але слава корупції!!! Аватар з ним домовився що за три «бублика» нас відпустять за 5 хв. Спорядилися ми, відійшли за найближче дерево, взяли в друзяк п’ять хрестів з рюкзака і зразу до бармена, квест здати Бармен хитрий був і зразу поняв шо ми хімічним, обідився на нас… не захотів в мене хрести брати бо два були з відламаними кусками (ненавиджу хрупкі артефакти) Ну але ми ж сталкери, завжди вихід знайдем. Підійшли група таких як і ми шукачів пригод, почула про нашу проблему і почала нам пропонували два хреста, які нам нехватало, за 4 рубля. Заки Аватар робив вигляд шо з ними домовляється ми з Кубою за допомогою сірників скріпили два наших поломаних хреста і втулили вже п’ять «цілих» бармену Він подумавши що ми два неполаманих купили в цих сталкерів, прийняв в нас їх і щей квести дав: Пройти в зону і взнати як помер дружбан його, якийсь сержант Петренко (за 15 рублів), і принести паспорт мертвого бандюка (за 20 рублів). От і потопали ми шестеро в центр зони, довольні шо вийшло розвести бармена

В зону ми йшли в обхід, пам’ятав я дорогу одну яку мені ше колись провідник показав. На половині шляху побачили дивну фігуру в плащі яка йшла в нашу сторону. Коли він підійшов ближче ми жахнулися… Ізлом!!! Взяли зразу його на приціл і почали пробувати домовитися, хотів він просто закурити, дали ми йому цигарку і вогника не зводячи погляду з плаща під яким видно було щось велике і незрузоміле. Запитали його куди йти нам і він сказав "Туда" і тицьнув рукою… мене кинуло в холодний піт… тицьнув він тою другою рукою… великою, когтистою, довжиною в дві людські… ми всі аж відскочили і прийшовши в себе поспішили в сторону бару.

До бару дійшли без пригод, там взяли завдання пройти в зону і знайти електро-плату яку якийсь яйцеголовий-вченний загубив. Ті вченні як діти, суються в зону, а нам потім ходи і їх останки обшукуй. В барі поговорив з знайомими військовими і домовився що ми на блок пості пройдем за артефакт, ще один поломаний на шмаття хрест, який в нас навіть в барі купити не хтіли, але військові ж цього не знали Дійшли до КПП там піднявши руки вгору поговорили з начальником і домовилися що проходимо безкоштовно, але поможем військовим зачистити район в який нам ітак тре було топати. Там якийсь снайпер сидів, в нас пуляв, але до нього несподівано з заді підкрався снорк і загриз Ми ж з військовими зачистили цю горку від тварюк і почали шукати електро-плату… найшов я тільки паспорт вояки якогось. Вже подорозі назад купив ще один паспорт військового в іншого його сослуживця всього за рубль Побраталися ми з вояками і дали слово що воювати з ними небудем. Прийшли в бар і там в найманців купив ще паспорт бандюка, який нам тре було по квесту. Причому купили всього за 2 рубля, набрехали шо ми його здамо за 4 і нам повірили Я з Ромою потопали в ліс у бар, квест здавати.

Добралися туди без пригод, по дорозі я думав куда дівати два паспорта військових які лежали в кишені. Здали ми бармену паспорт бандюка за 20 рублів і під час того я йому начесав які військові козли, як ми по зоні повзали під їх кулеметами, який вони бєзпрєдел там творять і що всіх моїх чотирьох дружбанів порішали. Бармен мені повірив і зробив те на що я і сподівався: дав мені завдання вбивати військових і приносити їх паспорти За кожен паспорт буде давати по 10 рублів і за кожен третій ще + 5 рублів. Тут я сходу виложив йому два паспорта за 20 рублів. Довольні ми з Романом пішли в зону і по дорозі прикидували де ще можна роздобути паспорти вояк.

Прийшовши в бар біля зони побачив там групу знайомих військових, підійшов, поговорив, пожалівся на бідність (а в той момент мав в кишені вже 55 рублів ). Набрехав що ми здаєм паспорти військових за 4 рубля кожен і що скупим в них по 2 рубля. Вони повірили і тут же виложили нам 3 паспорта за 6 рублів… Я подумки прикидував що в бармена получу за них 35 Також цим військовим скинув інфу де в лісі знаходиться блок пост Свободи і що там нікого немає, за це вони пообіцяли пропускати нас в зону безкоштовно на постійній основі Пішли ми шестеро на блокпост, прикупити ще паспорти вояк. Там на КПП наторгували ще 3 паспорта по 2 рубля і два паспорти Свободи в нагрузку по рублю. Довольненькі потопали в ліс.

По дорозі зайшли на пустуючий блок-пост Свободи, там найшли кульочок з якимись наклейками. І потопали до бару. Там був інший бармен (доречі сильно подібний на Ізлома… брат чи шо?) і він сказв що нічо про паспорти військових незнає!!! Жах… Але тут я включив своє красномовство і вдалося наторгувати 45 рублів за шість паспортів… звичайно не ті 70 на які ми розраховували, але хоч шось… зразу Аватар за 15 рублів злив інфу що сержанта Петренка загриз Бюргер і я ще втиснув два паспорти Свободи за десятку (виявилося що один з них був паспортом сталкера, але я бармена заговорив і він не помітив ). Пішли ми знову в зону, шукати наше сталкерське щастя.

Прийши ми шестеро знов до бару в зоні і попробували втиснути наклейки, які найшли на блок пості Свободи в лісі. ВІйськові сказали що їм того нетреба і взагалі незнають що це… обідно. Ну що не треба одним треба іншим Пішли ми до Свободи, поговорили, вони теж немали поняття що це за неклейки… обідно вдвойні … може якійсь грибник пожартував і кинув їх там. Вирішили ми піти в глибину зони щастя шукати.

По дорозі до нас ще прибилося троє військових і група сталкерів. Відстрілюючись від монстрів ми підійшли до бази бандюків. Тут я вперше за день використав зброю, а в кишені вже лежало 154 рубля… от вона сила дипломатії, навіщо стріляти якщо можна торгувати . Підійшли ми до табору гопнічків і вирішили його штурманути… причому без причини… так просто, відімстити їм за всіх сталкерів яких вони погубили і які вже не вернуться додому… Група Куби обстрілювали їх по центру, а я з двома бійцями обійшов з ліва і без проблем тихенько проник в будівлю. Там ми захопили бандюків зненацька, їх ж ніхто військової мудрості не вчив, вони ж незнають що треба і тил прикривати. Постріляли ми їх в спини і пішли чистити будівлю далі, але нас таки розкрили, Рому і іншого бійця-сталкера зняли Просидів я в цьому будинку, тримаючи бандюків в напружені, доки не отримав кулю від одного з групи Куби, яка не без нашої допомоги прорвалася в середину… прийняли мене за бандюка… обідно… але базу ми ж таки взяли… знову темнота… прокинувся знов в барі… ех пора вже відпочити на Кордоні, от залижу рани і після зими знову в зону, а поки ми шестеро заробили собі на безбідне життя шочби на якийсь час. На тушонку з батоном хватить... і на тому добре."

Бажаю всім сталкеровського фарту і тишини на щотчику Гейгера…І на кінець фотка яка займе достейне місце в моєму сталкеровському ПДА, як нагадування про всі пригоди з друзяками в зоні

Я Андрей Маслаев
позывной АРГОН
бывший разведчик ВСУ
2012 год ВСУ хочет взять под контроль ЧАЭС , розрабатываеться план штурма станции, для того чтобы сделать конкретный план штурма в ЧЗО отправляют развед-диверсионную группу. Развед-диверсионная группа отправляеться в 2х недельный поход в ЧЗО . Цель похода: группа должна добраться чем быстрее к ЧАЭС разведать обстановку на АЭС , добыть документы по изделию №62(гаусс-пушка). После недели в зоне раазвед-группа около 3 микрорайона Г.Припять принимает очень колосальное сопративление со стороны групировки "Монолит" , группа терпит крушение . После возвращения на большую землю , тех кто остался и выбрался с зоны живым отправили в отставку . После ухода с ВСУ я оказался в нищите, меня забыли все кто только мог друзья,родственики . Долгое время не смог найти я себе место на большой земле , остался последний вариант это уйти с концами в ЧЗО.
Год 2013 Дождливая весенняя Ночь , темнота , около КПП дитятки я пересикаю периметр ЧЗО вот и с этого момента начинаеться моя сталкерская жизнь в зоне очуждения. С начала я подался в деревню новичков , начал сотрудничать с Волком он главный лагеря новичков , дальше я начал работать на Сидоровича (местный барыга)
выполнял разные малкие квесты по поиску артефактов и охоте на мутантов .Чуть позже Сидорович предложыл мне очень заманчивую работу , та и вознаграждение приличное , я согласился , моя задача заключалась в соповождении контейнера с артефактами на сделку с вояками . Сделка таки не состоялась , нашу группу сталкеров которые отправлялись на сделку перехватили бандиты , как я узнал позже вояки слили информацию о сделке бандитам и они перехватили группу с контейнером . После этого инцедента я перестал работать на Сидоровича и подался дальше в глубь зоны , побывавши в группировках таких как "Долг" и "Свобода" мне больше не захотелось воеветь за какие либо интересы ,идею и тд. хорошенько подумавши я остался вольным сталкером , дальше держу путь к центру зоны , не покидает меня желание найти материалы по изделию №62 , интрига еще со времен последней увы проваленой операции как не как . Думаю именно по этой причине я двигаюсь в глубь зоны ,а может по мимо ценного материала советских времен там меня ждет что то на много больше , а возможно это начало невероятного приключения , наверное .
Пора в путь в неизвестность....

Мене звати Messer, сам з невеликого містечка Мюнхебер під Берліном, спитаєтесь як ж я попав в ЗОНУ, з друзями любимо екстремальні виїзди куди подалі від міст та людей. Захотілось чогось новенького та вирішили відправитись в Україну до мертвого міста Прип'ять, без екскурсоводів. Потрапивши в ЗОНУ наш GPS загубив сигнал з спутником, ми заблукали але наткнулись на невідому банду людей це виявились бандити. Нас схопили, почали в нас забирати все цінне, почали приставати до мої дівчини яку звати Венесса я зірвався та врізав одному з бандитів із-за цього мені в ногу тикнули ніж, я відключився. Прийшовши до тями я відчув неймовірну біль але мені повезло мене найшла невелика група Сталкерів, якби не вони я б стік кров'ю. Вони ж мені і дали ім'я Messer що перекладається з німецького "ніж". Залишився я без документів, тепер ЗОНА це моє нове життя. Моя місія-це найти моїх друзів та Венессу!

Зовут меня Gas.
Это первое слово, которое я увидел, придя в сознание, на обрывке бумаги, находящейся у меня в кармане.
Не знаю, что значила для меня раньше эта бумажка, но это единственная вещь, связывающая меня хоть каким-то образом с прошлой жизнью, поэтому я храню ее до сих пор.
По словам ученых - у меня глубокая амнезия.
Контроль времени я потерял после третьего года нахождения в зоне. Поэтому, с тем, что мой дом здесь, смирился относительно быстро, и другой жизни я не знаю.
Чтобы выживать в зоне пришлось научиться мыслить как стратег, действовать как атлет и убивать, как хищник. Я понял, что все мои возможности сильнее меня.
Здесь я стал опытным Сталкером и смысл моей жизни - артефакт, который дышит внутри меня.

Герой остаётся героем, пока не отыщет свой дом.

Чечен.
Бывал в "зоне". В прошлом состоял в групперовке "Свобода"... Знает не по рассказам "плач" Бюрера, и "скрежет" аномалии
Электра. Был тяжело ранен и вынужден покинуть "зону".. По возращению на "Большую Землю" бредит мыслью о возвращении в зону.. Считает, что многие тайны ещё не раскрыты и именно ему предстоит это сделать.
Имеет навыки командира. Отлично обращается с оружием.

Фокс.
Профессия - техник. Хобби - грибник. Лучше леса поросшего грибами ничего нет! Слышал легенду о том, что в "зоне" есть редкий атрефакт "Лазурный Гриб", который делает людей бессмертными. Считает, что обязан его найти!
Имеет армейскую подготовку. Неплохо обращается с оружием. Техник.

Док.
Агент СБ под прикрытием. В бытовой жизни доктор-стоматолог. Враги называют его "Кровавый доктор". Зачем идёт в "зону" никто не знает.
Хорошо владеет холодным оружием. Имеет спец-подготовку агента СБ.

Похил.
Финансист. Обычная жизнь обычного банкира. Сколько бы они не зарабатывали, ститают, что обязаны зарабатывать в разы больше. Слышал от друзей, что в "зоне" можно хорошенько "озолотиться". Решил испытать судьбу и подзаработать лёгких денег.
Имеет армейскую подготовку. Хорошо обращается с пулемётом.

Мороз.
Историю и биографию достоверно никто не знает. Поговаривают, что он бывал в "зоне" и состоял в "тёплых" отношениях с Братками... Известно, что свой шанс "хапнуть" плохо лежащий хабар не упустит.
Хороший следопыт. Отлично владеет оружием.

Профессор.
Жить не может без приключений и оружия. Любимую девушку зовут "G-36". Почему он "Профессор" никто толком и не знает. Слышал, что в зоне можно отыскать прототип "Гаусс-пушки". Это стало целью жизни.
Знает о стрелковом оружии буквально всё.

Шлем.
Простой среднестатистический персонаж. Товарищи, побывавшие в "зоне", вкусившие прелести местных достопримечательностей и лёгкого заработка, не раз намекали на то, что пора и ему присоединиться к их компании. Но повседневная бытовуха не позволяла так просто всё бросить... И вот настал час познакомиться с "зоной отчуждения" во всех её проявлениях...
Имеет армейскую подготовку. Неплохо обращается с оружием.

Кличуть мене Тео. Інженер-екстремал в минулому. Після чорної полоси в житті і зради з боку найближчого друга (а справжня дружба для мене святе!!!), існування в сірому світі втратило для мене сенс, от і подався в зону. Завдяки спостережливості і офігенній інтуіції зона не вбила мене в перші дні. Навики поведінки зі зброєю, та виживання від батька і дядька, офіцера "альфи", плюс секція по стрільбі в якій я займався ще з підліткового віку. Дружбанів в зоні не заводжу, не прийнято, але є парочка сталкерів, які мене виручали і яким я довіряю. Глибоко в зону ходжу рідко, не жадібний на хабар. Ті хто мене знають-вкурсі, що я людина слова. Сказано-зроблено!

Я очнулся в овраге, голова болела так как будь то ее использовали вместо колокола на церковной мессе. Темнота с которой как мне казалось я свыкся, расступилась, сквозь веки пробилась красная пилена, еще через минуту я начал различать желтый круг который оказался бледным осеним солнцем. Вернулся слух, как будь то кто то постепенно вытаскивал вату из моих ушей. Кровь барабанами отдавалась в висках. Несколько дней я блуждал по округе не понимая где я нахожусь и в какую сторону мне нужно идти. Наконец я вышел к странному поселению которое охраняли хорошо вооружённые люди. Они проводили меня брезгливыми взглядами но не остановили. Пройдя по единственной улице, я инстинктивно зашел в двери дома перед которым стояла толпа людей в разномастной одежде и дымила папиросами. Это оказался бар с странным названием 100 рентген. Когда за мной закрылись двери все присутствующие в баре уставились на меня, а разговоры стихли.
- Ты кто таков будешь доходяга ? Спросил меня бармен.
Кто я такой !? С момента когда я очнулся и до этого вопроса я не задумывался о таком банальном вопросе, оказалось что я не помню как меня зовут, как я тут оказался и самое главное где это тут...
Я ошарашено озирался по сторонам, наткнувшись взглядом на странный постер какого то фильма с синим человеком на драконо-подобной птице я сам не понимая того что делаю прочитал название в слух - Аватар.
- Ну заходи Аватар, раз дошел сказал бармен.

Регистрация Сталкер Righteous(Райтеус), ударился головой сильно, тяжело сказать когда, но амнезия полная и вроде память востанавлению не подлежит. Реакция хорошая , не плохо владеет оружием (но откуда знания не помнит).
Интелектом не блещет, поэтому всё скромно "приди-подай, иди убей и не мешай" это наверно единственное на что способен, всю электронику считает хламом который забивает свободное место под пули и бабло. Не обычайно скуп и жаден, не посрамится горло ближнему своему перерезать если посчитает что на этом можно заработать. С удовольствием объединяется в группы, но доверяет только себе (да и группе особо не стоит ему доверять).
Ну вот как-то так)