Так як перед грою закинув не зовсім свою історію, а більше посилання на звіт по одному з попередніх стакерів, то почну з неї:
Мене звати Орест. Значну частину життя прожив в США, де був рейнджером… рейнджером Єллоустонського парку. В мої обов’язки входило, в основному, розважати туристів і годувати звірів. По натурі я пацифіст, зброю не люблю і її боюся. Бойові навички є тільки ті, які почерпнув з Counter-Strike і фільмів бойовиків.
В «Зону» я попав випадково, з розповідей здавалося, що там буде все просто. Побродиш, знайдеш цінні артефакти, продаєш їх і заробляєш багацько грошенят. Казали правда, що там є якісь злосні тварюки, але в Єллоустонському парку в мене був багатий досвід роботи з тваринами, тому подумав, що справлюся. І ще друзі переконували взяти з собою побільше зброї, але так як, це йде в розріз з моєю прогресивною життєвою позицією, то я взяв хіба пістолет Берретту і той без набоїв, так, чисто для вигляду.
Перед самим кордоном мене «обрадували» тим, що не всім і не зі всією зброєю в «Зоні» можна гуляти, спочатку це право треба заслужити. Заставили пістолет віддати баризі, ну я якби не дуже був і проти. Також в зв’язку з тим, що радіаційний фон на території не дуже сприяє оздоровленню організму, попередили, що перебування на вулиці довше ніж протягом 30 хв, приведе до незворотних і не дуже приємних змін в організмі.
Першим завданням було пролізти через кордон який охороняли військові. Вирішив не мудрити і не сильно ховаючись пішов через праву сторону. По дорозі зустрів старого бойового товариша Хокума… в сенсі бойового товариша по Battlefield 3, DayZ і іншіх онлайн іграх. Вот так разом і вийшли на військових. З ними домовилися доволі легко, пообіцяли, що поділимося по дорозі назад. Головне що пропустили, як то кажуть: пообіцяти - не значить женитися.
Після гуляння по території в нас було дві новини, добра і погана. Добра – Хокум знайшов артефакт. Погана – ми якось пропустили поворот на лабораторію, дійшли майже до забору на іншому кінці зони, а до тих незворотних змін в організмі залишалося всього декілька хвилин. Так як Хокум вийшов швидше за мене, то в нього вони почалися швидше. Він впав на землю і ще ледь живий щось прошепотів. Не знаю що саме, але мені здалося, що там було шось типу «Лиши мене тут і йди далі сам… Я прикрию… А, і артефакт ще мій забери...» ну або якось так. Вот я Артефакт забрав і побіг по дорозі, до місця де мала би бути лабораторія.
В неї я забіг спізнившись на лічені секунди, незворотні зміни вроді як не встигнули відбутися, принаймні так сказав лікар. Мій артефакт опізнали, і як першому стакеру, який в цей день до них завітав, подарували ще й антирад. Пора було здавати знахідку баризі і я потопав назад через Кордон. Я спершу думав віддати військовим антирад за прохід, але скористався тим, що патрульні між собою розговорилися і прошмигнув на іншу сторону. В слід мені кричали щось типу «Стій стріляти будемо!» но це тільки добавляло мені швидкості бігу.
Під час торгів з баригою розказав йому пафосну історію про те як відібрав цей артефакт в монолітовців, зарізавши їх ножем. Як доказ показав дві нашивки монолітовців які мені дали в загрузку в виді сувеніру при покупці пістолету. Хоча я навіть не знаю хто це такі ті монолітовці. Але барига був вражений, історія йому сподобалася і тому я в місцевій ієрархії підріс з нульового рівня, зразу на другий. Мені віддали пістолет. На другу ходку ми вже йшли з Хокумом (якого походу таки притягнули якось з зони пораненого) і Тео. Вони двоє не підозрюють, що мій пістолет не заряджений.
Через кордон вирішили йти цього разу через ліву сторону, бо на правій вже багато чого обіцяли. Хокуму вдалося прокрастися непоміченим, а нам з Тео пообіцяти і з цієї строни. Ми прийшли в Бар, там зустріли ще одну групу, в якій були Аватар, Гарольд, Мек і Рейч. Вони мене впізнали і вирішили йти з нами. Походу про мене вже почалися ширитися чутки, що якийсь сталкер голими руками завалив двох монолітовців, та щей сам бувший рейнджер. Я не став уточняти, що рейнджери армії США і рейнджери Єллоустонського парку це трішки якби різні речі… а ще в мене єдиний пістолет на групу… і всі вони не здогадуються, що він не заряджений.
Аватар знав про рибне на артефакти місце поряд, туди і ми пішли. Там скоренько затарилися кожен по артефакту і понесли їх до учених на опізнавання. Там я знов задвинув історію про вбитих мною монолітовців, за яку в обмін поросив аптечку. Історія сподобалася і аптечку таки дали. Час був нести хабар до бариги.
На кордоні Аватар домовився з військовими і за колу зі снікерсом, нашу групу пропустили. До бариги я підійшов перший і з впевненістю з голосі почав його переконувати про те, що вченні казали, що це самий рідкий артефакт в «Зоні» і за нього треба дати 2 рівня. Він мені повірив і я став зразу 4-тим рівнем в місцевій ієрархії. Заодно застрахувався аптечкою. Зі зброї мені тепер доступний навіть B-5-1 … тільки за чим він мені? Іншим так не проканало, впевненості в голосі не хватало і їм дали тільки по одному рівню. Худо-бідно але вони озброїлися.
Вирішили йти через центр кордону, так як це було останнє місце де ми нічого, ще не обіцяли. Там була якась заворушка в цей час, військові були дуже нервові. І тому коли вони нас побачили, то було дуже мало часу на те щоб або явно показати дружелюбність, або втекти. Я і Рейч показали дружелюбність, Хокум, Тео і Гарольд втекли, а Мек і Аватар задумалися, що ж це робити і їм прилетіло. Ми з Рейчем класично пообіцяли військовим і пішли на бар.
На барі ми дочекалися всю групу і там же домовилися в ученим, якого потрібно було провести до бариги, через кордон. За це давали всім по два рівня. Учений спочатку щось там розказував про те, що він покаже куди йти і тд. Але перед ним встав чіткий ультиматум, або він просто йде за нами, кудою поведемо і доходить цілісіньким, або іде сам. Він погодився і ми потопали через кордон по одній з троп. На самому кордоні військових не було, але вони були чуть ближче вже до бази бариги. Снігерс чи колу за прохід було давати влом, тому я їм сказав, що ми ведемо професора, який знає формулу вакцини проти зомбі вірусу, яку будуть видавати військовим. Говорив так впевнено, що майже вмовив їх провести нас ескортом до бариги. Але потім вони передумали і ми дійшли самі.
Барига дав нам ще по два рівня, в мене мав би бути вже 6-ий, але сказали, що такого ще поки не ввели… обідно, дали 5тий. Всі інші в групі вже доволі солідно озброїлися і ми знову пішли в зону. Я йшов перший як провідник… і та, вони все ще не здогадуються, що мій пістолет не заряджений...
Ответить с цитированием