Побігали класно, є багато що згадати. Стався такий собі звичний випадок, але який міг би когось з двох супротивників навіть дуууже огорчить. Під прикриттям двух наших бійців підбіг під стінку данила. Крізь дирку побачив , що чиїсь ноги милькнули в ліво. Завмер. Чую якраз надімною працює автомат, а мене не видно,- я прям під ним-під сходами. Заскочив під шумок пострілів в дирку на сходи і почав підійматись. Завмераю в очікуванні пострілів коли ворог відволічеться на мою групу прикриття. Постріли. Підіймаюсь на три сходини , а в метрі від мене сидить Грей. Ствол мого автомана вткнутий йому в обличчя, а палець на курку. Краєм ока і він зауважує мене і різко розвертається в мою сторону. Розгубившись я встиг сказати "БАХ-БАХ" Грей сказав що все зрозумів, дякую що не вистрілив з такої дистанції і пішов у мертвяк.
Так вот. Типова ситуація для багатьох випадків, але кожен веде в ній себе по різному.
Ти сказав мені дяку., а я скажу тобі-ДЯКУЮ, я не меньш налякався від того як ти метнувся на розворот. Вот зараз прилетить!! Більш уваги і адекватності, і буде меньш розбитих обличь.