Стосовно ведення вогню, або "Побєждать і... получать?"
Запам`ятався ряд епізодів останнього "Гігагерца". Мабуть тому, що пов`язані вони однією темою.
Хронологічно вони розташовані наступним чином.
1) Першй вихід. Скінчилися шари. Якщо відімкнути магазин, то в шароприймачі видно кульку. А в магазині жодної.
Лежу. Знаю, що супротивник знає, що я десь тут. Ну, думаю, повоюю без патронів. Хай шукають і бояться.
Аж ось за кущем бачу голову і торс. Перевертаю автомат догори магазином, і вистрілюю ті кульки, дві чи три.
У відповідь на голову і плечі сиплеться кульок п`ять-шість. Коротка пауза, і ще п`ять-шість. Тут вже я, як піонер, кричу "Готов!". Дощик закінчується, і я можу спокійно підвестись.
Опісля Стас (його через дві хвилини зняв Саша) сказав: "Я й не бачив тебе. На звук стріляв."
Сильно мене здивував - за п`ять метрів не побачив.
2) Наступний епізод. Скінчився "Гігагерц", організатор оголошує підсимок гри.
Наостане робить зауваження: "Є скарги на те, що гравців, які підняли руки і оголосили себе вбитими, продовжували обстрілювати, та ще й цілили в голову. Таке неприпустимо."
3) І останній. Переслідую в лісі Штурмана. Один раз обстріляв його, та ліс густенький, і далекувато було-сховався він за стовбур.
Просуваюсь далі. Знаю, що він має повернути в мій бік. Сів, чекаю. Ось і він. Стріляю. Він падає. Стріляю, поки не бачу підняту вгору руку. І зразу ж отримую чергу у спину.
Ідемо разом на мертв`як, і каже мені Штурман: "ох, і злой ти, Славік". Вибачаюсь, а що вдіеш, з новим акумом швидкострільність зросла, може й казав він тоді там щось, та у мене ж під вухом автомат гримить.
Ось і лив, поки руку не побачив.
Які висновки напрошуються?
В лісі, та й не тільки в лісі, часом геть не видно, влучив ти чи ні. Тим більше в нас не 7.62, і навіть не 5.45. Іноді трапиться гілочка перед ціллю, Думаєш, шо влучив, а він піднімає автомат, і в тебе чергу. "Абідно, правда?"
Ось так я і звик стріляти доти, поки не впевнюся в результатові. Не ображайтеся, я не відчуваю до вас ненависті.
Я надто сильно симпатизую страйкболістам, і для мене неприпустимо хоч комусь завдавати шкоди навмисно. Певен, що всі розділяють мої переконання.
Та всеж в грі моя задача-перемогти супротивника. Захоплення в нас екстрімальне і, на жаль, травми - звичне явище.
Також прошу, беріть до уваги, що людина, яка в вас стріляє, часто захоплена гарячкою боя.
Для неї не побачити підняті руки або недочути яке слово - є елементарно в такому стані.
Тому прошу, не соромтесь громко і чьотко крикнути "ГОТОВ!", чи щось в тому ж дусі, та й кілька разів.
З цим бажаю вам перемог - Славік.
Ответить с цитированием
Сообщение от Славик
.
