Дякую всім учасникам, організаторам, а також команді найманців з якими воювали пліч-о-пліч.

Запамяталась перша зустріч зі снорком, крик Діми, що вбити снорка можна тільки в спину (після того як він отримав чергу в бік), його ривок в мою сторону, втечу від снорка і пів нашої групи які пішли в мертвятник після цієї сутички.

Штурм моноліта - це взагалі було супер
Найманці разом із бандюками після довгих перестрілок на великих відстанях з різними суперниками таки прорвались в основне приміщення,
вбігли поміж колони, + оточили по периметру...на цьому етапі ми понесли численні втрати.

Окреме спасибі бандюку в шкіряній куртці, довгим волоссям, кульчиком і з АУГом - останній хто прикрив мене перед проривом на сходову клітку.
Соррі всій тій купі, кого там поклав а також тому хто побіг по мою душу з вулиці і кого вдалося зняти з другого поверху.

А далі була шикарна перестрілка вздовж коридору наверху з двома останніми монолітівцями - з лівого плеча цілитись важко, прориватись практично нереально - довелось імпровізувати - перший камінь в їхню сторону вони дружно зустріли криками ''Граната!!!'' і поховалися, що дало змогу підсунутись на пару кімнат по коридору, після безуспішних перестрілок повторив цей трюк ще раз - спрацювало так само, знову підтягнувся ближче,
правда після цього почув веселу розмову 'Он нас что, разводит?!'... остання перестрілка - шкода, на останньому ривку мене таки підстрелили.

До моноліта лишалось 5 метрів.

PS: Бандюк, а також два останні захисника моноліта відгукніться - з вами було особливо весело перестрілюватись/штурмувати!
Note to myself: на наступну гру запасатись справжніми гранатами