Доволі довго норми реконструкції/моделювання вітчизняних збройних формувань у рамках страйкболу практично жодним чином не регламентувалися. Зібрані комплекти оцінювалися усіма разом, а критика зазвичай зустрічалася вельми ворожо. Але такі вже наші реалії. Даною темою я прагну прописати певні терміни, які чіткіше визначатимуть хто чим займається.
Мабуть кожен погодиться з тим, що у будь-яких правилах можна знайти лазівку, яка у нашому випадку дасть змогу гордо називати себе реконструктором маючи зовнішній вигляд, грубо кажучи, полоненого німця у 45-му. «Форма номер 8», безумовно, є неприпустимим явищем і немає сенсу з комплектом КЛМК+АКСУ претендувати на статус моделювання. Не кажучи вже про те, що часто такі комплекти намагаються підігнати щонайменше під три теми. Зазвичай у таких випадках спершу купуються речі, а потім обирається тема моделювання. Тобто йде спроба підігнати моделювання під себе, а не себе під моделювання. Навіщо це робиться краще спитати у конкретних людей, але ризикну припустити, що вони просто вважають реконструкцію/моделювання даниною моді. Але і без цього можна спокійно грати у страйкбол.
Головна вимога – мати зовнішній вигляд, який відповідає реальним підрозділам як мінімум основними елементами спорядження. Але тут також треба і правильно розуміти відмінності страйкболу від реальних збройних формувань. Звичайно, не слід забувати і про те, що аутентичний вигляд не обов’язково мати на всіх іграх. Це я кажу для того, щоб у дискусіях було менше приводів для конфліктів та переходів на особистості. Також прошу звернути увагу, що тема відкрита не так для створення жорстких норм, як для загальних рекомендацій.
Отже, визначення:
Реконструкція – відповідність команди/позакомандника зовнішньому вигляду обраного підрозділу у відповідний період. Дозволяється використання виключно штатного спорядження та озброєння. Задля уникнення конфліктів із чинним законодавством України носіння шевронів існуючих підрозділів та знаків розрізнення не є обов’язковим. Варто зазначити, що такі вимоги у першу чергу легше буде виконати командам, що реконструюють підрозділи, наприклад, механізованих військ.
Моделювання – використання форми комерційних виробників, спорядження, яке масово використовується підрозділом (проводилася централізована закупівля), але не є вітчизняного випуску. При цьому, наприклад, розгрузки мають бути однотонні. Припускається також застосування взуття від закордонних виробників. Фактично це має відношення до тих ситуацій, коли солдати самі докуповують собі певні дрібниці, які на порядок зручніше вітчизняних товарів та дозволяють проходити службу з дещо більшим комфортом.
Моделювання збірного образу – термін найбільше підходить для підрозділів, на яких може бути покладено виконання спеціального завдання (не тільки на навчаннях). Звісно, що у цьому випадку обмеження штатним спорядженням не являється обов’язковою нормою. Тому дозволяється використання розгрузок, оптичних засобів, рацій та подібного, але за умови, що все це є у наявності реальних підрозділів. Цей спосіб моделювання дозволяє взяти найкраще від кожного бійця, але при цьому команда/позакомандник не має нічого спільного з конкретними підрозділами.
Стилізація – найбільш простий спосіб займатися темою ЗСУ. Передбачає, наприклад, використання лінійними підрозділами портативних рацій з гарнітурами та відсутність таких елементів як каски та бронежилети. Сюди ж відноситься і застосування АКСУ не водіями.
Примітка – наявність лише комплекту, що складається, наприклад, з маскувального костюму, АК та РД-54 не підпадає під жодну з вище викладених норм.
Використання камуфляжу ЗС інших держав:
Ні для кого не є секретом, що нашими військовими (і не тільки) активно використовується форма закордонних ЗС. Дуже часто це флектарн та ДПМ, оскільки співвідношення ціна/якість вигідно вирізняє їх від вітчизняних виробників, які постачають форму у нашу армію. Зустрічається, зокрема у прикордонників, і вудланд. Але застосування цих камуфляжів у контексті реконструкції/моделювання неприпустимо, оскільки таким чином команда чи позакомандник по своєму зовнішньому вигляду не будуть сприйматися як такі, що розвивають тему української армії.
Використання зброї закордонного виробництва:
Дозволяється використання зразків зброї у тому випадку, якщо існують факти її неодноразового застосування реальними підрозділами. Відносно даної теми до цієї категорії відносяться, наприклад, окремі спецпідрозділи МВС.
Використання окремих елементів спорядження:
Трохи вище про це вже було сказано, але краще сказати щодо цього більш розгорнуто. На щастя, Україна не бере активної участі у збройних конфліктах. Враховуючи це, а також фінансування армії, у наших солдат немає того різноманіття спорядження, як у деяких інших країнах. Не рідкість, що страйкболіст може бути більш якісно екіпірованим, аніж солдат спецпідрозділу ЗСУ. Звісно, це стосується не всіх військових підрозділів, але то вже окрема тема для розмови. Головне, щоб використання кожного елементу було виправдано, а не застосовувалося лише тому, щоб не лежало вдома без діла.
Ответить с цитированием