Увересні 2006 року Олександра запросили на гру зі страйкболу друзі. З того часу юнак не оминає жодної можливості відвідати тренуваннячи взяти участь у постановці тієї чи іншої військової кампанії.
_ Тоді я потрапив на приватну гру - ту, яку організовує певна команда. Я потрапив у самий вир подій, отримав такий великий викид адреналіну, що й словами не передати. Зрозумів, що ця гра якраз для мене. Прийшов я на цю гру у військовій формі російської федерації, яку придбав у "Військторгу" (магазин спеціального та страйкбольного призначення). Першого разу мені друзі позичили зброю - автоматичну універсальну гвинтівку. Мені настільки все содоблось, та й ознайомився з новими близькими за духом людьми, що твердо вирішив родовжувати відвідувати тренування, - згадує Олександр.
Два роки тому він брав участь у дводобовій грі "Союзні силм роти НАТО". Як зізнається Олександр, такого цілодобового драйву він не відчував ніколи. "Воював" із озиченою у друзів снайперською гвинтівкою.
- Трошки згодом, назбиравши грошей, придбав собі в 2009 році автомат Калашникова АК-74. Коштував він на той час 1200 гривень. Допоміг мені з ним Максим Чернов. Точних копій зброї настільки багато, що важко іноді буває обрати. А взагалі, такого поняття як "найкраща зброя", немає. У конкретних ситуаціях вона по-різному ефективна. У снайперів обов'язково повинен бути й пістолет, як допоміжна зброя для стрільби на близьку відстань. Якщо снайпери гарно стріляють з гвинтівок на великі відстані, то кулеметники тільки на середні відстані. Вони добре "поливають" пластиковими кульками (кулі у страйкболі) усіх умовних ворогів. Загалом, при виборі зброї гравці звертають особливу увагу на швидкість польоту кулі, -зауважив Олександр.
За його словами, у страйкбол грають люди різного віку, статі, та соціального стану - від студента до власника магазину. Трапляються інколи й "кумедні" випадки у житті учасників цієї гри.
- Кілька друзів їхали в авто на гру. Їх зупинили працівники ДАІ ,та попросили відчинити багажник - здивуванню та радості міліціонерів не було меж. Побачивши в багажнику кілька автоматів, вони зраділи, що "накрили" якусь банду. Поки юнаки пояснили правоохоронцям, що це лише копії зброї, що використовуються для ігор, втратили певний час. Інший випадок стався коли, ходячи лісом у військовй формі та зі зброєю в руках, кілька гравців на дорозі зустріли проїжджаючого на "копійці" дідуся. Він здивовано запитав, чи почалася вже війна, та проти кого тепер воюють. Навіть хотів чимось допомогти для майбутньої перемоги. На пояснення, що це лише гра, пішло також чимало часу. А ще колись снайпер закопався у землю, та накрився травою, аби "відстрілювати" ворогівз вигідної позиції. Поруч гуляла мати з сином. Малий, побачивши на землі людину зі зброєю, голосно закричав: "мамо, тут дядько лежить!" Гравці з іншої команди швидко зрозуміли, що там лежить снайпер, тому довелося зупиняти гру, аби дати час "дядьку" переховатися, адже все повинно бути чесно. Взагалі ж, на тій території, де проходить тренування чи гра, організатори розвішують попереджувальні листівки, аби місцеві жителі чи відпочивальники утримались , на деякий час, від відвідування цієї території. Щойно "цивільні" люди помічені на території гри, раціями попереджують про них, зупиняють гру, аж доки "гості" не полишать цю місцевість. Дуже приємно, що люди з розумінням ставляться до цих тимчасових незручностей.
Повертаючись до теми чесності в грі: зважаючи на те,що кулями в нас слугують пластикові кульки, які, на відміну від пейнтболу, не залишають слідів фарби, поганим тоном вважається, якщо в тебе поцілили, а ти відверто про це не зізнався і не вибув на деякий час з гри. Таких людей називають "маклаудами" на честь героя відомого фільму. За роки, що я граю, їх стає все менше. Люди з повагою сталяться до іншіх, та до правил гри", - розповів Олександр.
Єдиним недоліком страйкболу він вважає вартість необхідних для гри речей. Адже для того, щоб придбати власну зброю, спецодяг, захисні окуляри, головний убір та декілька сотень пластикових кульок для стрільби, необхідно мінімум 1200-1300 гривень. Натомість переваг більше, ніж достатньо. Адже крім того, що страйкболіст перебуває весь час на свіжому повітрі, активно відпочиває, викидає зайву енергію, він ще й знайомиться з цікавими особистостями, які з часом стають не тільки "товаришами по зброї", а й гарними друзями.
Володимир Коваленко "