"Quarantine 2" / 12-13.05.2012

[Орест]

Пока фотки з процесу підготовки: http://orestgav.io.ua/album534680

P.S. На фото присутній професор Ірвінг, тому хто якраз процесі споживання їжі - рекомендується не відкривати

[Hamster]

Вместе з Хамстером стояли до конца

Бились до последнего!

P.S. На фото присутній професор Ірвінг, тому хто якраз процесі споживання їжі - рекомендується не відкривати

Почему нельзя во время еды?
Можно! Я вот теперь второй раз ем! )))

[Alladin]

Мы на него в реале насмотрелись. На фото ничего нового не покажут. Всем приятного аппетита.

---------- Сообщение добавлено в 17:18 ---------- Предыдущее сообщение создано в 16:46 ----------

Подсчитал и вывел немного статистики. Выжившие, которые дотянули до утра находили более 15 км. пешком ночью, из них приметно 4 км. совсем не по дорогам. Пережили 15 эпизодов с зомби которые хотели их убить.
Вывод - ночь удалась!

[mr.Wolf]

Огромное спасибо организаторам и игрокам - игра и антураж просто супер! Жалко не удалось дожить до утра - но надеюсь я доставил достаточно острых моментов в качестве неживого
Еще раз всем огромное спасибо. С не терпением жду продолжения.

[Мекк Сендман]

Я, комусь давав синю бандану. Здається комусь з Сфінксів. Забув забрати. Відгукніться плз.

[Rain]

Это.Было.СУПЕР!
Организаторы, ребят, спасибо вам огромное! Это мега-работа, организовать такую Игру! Все детали, антураж, атмосфера, это было просто невероятно! Доска с фотками потерявшихся людей, труп Ирвинга, детектор инфицированных, точка выжившего "барыги", блок-пост с PMC и всё остальное...а чего только стоили эти нычки с патронами и едой-сигаретами! Помню, как 2 выживших готовы были отдать последние 3 патрона в обмен на 1 сигарету...Это что-то...
Огромное спасибо всем игрокам, за то, что антуражно отыгрывали, боялись, дрались за мивину и разбегались при виде зомбаков!
Спасибо зомбакам, что таки схавали меня перед рассветом!

п.с. вчера гулял по городу и подумал, какой же всё-таки кайф, быть в тёплой одежде и сухой обуви...

[Byrzyi]

Спасибо за игру! Все было супер!
Голод реально решает! ХД
Помнится как Мы накинулись на пакет Мивины, его буквально разорвали в руках!! ) А кто-то еще и приныкал, а потом и втихаря сожрал приправу с оливей, видимо с хлебушком
На след.раз заместо консерв и сникерсов - более простых радостей, аля: хлеб, майонез, маринованые кабачки и огурцы - такое всегда есть на распродажах в Сильпо к примеру - оно разлеталось моментально и было сытненько. Мивина в сухую и сухари - тоже зачет!
Думаю алкаши прийдя на след.день и увидя нетронутой водку, но съеденую полностью всю закусь - заподозрят появление диких животных в регионе...
Все понравилось, все было оригинально и антуражно. Хочу ищчьо!
Толи холостыми стреляли многие, толи надо вводить минимум 60м/с

[Timur]

Видно, что орги и многие участники подошли к игре с душой.

Очень понравилось ограничение по боеприпасам, когда десяток патронов делят на всех.
Спасибо ребятам, которые поделились одеждой, как оказалось многим (и мне) такая погода стала сюрпризом.

Пожелания на будущее:
Думаю было бы прикольно, что бы группа зомби постоянно следовала за выжившими на некотором расстоянии и не давала расслабиться, а так же поедала слабых и больных.
+ к замене консерв на то что можно поделить в руках (сухари - самое оно).
+ к получению оружия не всеми сразу и в разных местах.
Возможно для зомби тоже сделать градацию по силе (например один падает с 3 а другой аж с 6 ударов). Тогда у выживших не будет желания спорить и негодовать, мы в него уже 5 раз выстрелили а он все идет! Раздавать эту информацию жеребьевкой перед игрой, или добавлять по одному удару после каждой смерти - тогда зомби со временем будут становится все более матерыми.
Если можно - отказаться от организованных засад зомби. Пусть каждый зомби будет опасен, но не будет тактически грамотен.
Возможно попробовать добавить вржду между зомби. Ведь в условиях нехватки людей зомби должны конкурировать за еду и возможно охранять свою охотничью территорию.

[OS]

Большое спасибо за игру!
Отличная организация!
Сначала 31 человек убегали от зомби, как один. Потом выжившие организованно отбивались.

Жаль, что не додумался взять сменную одежду. Пока ходил с выжившими, было нормально. А когда полежал в засаде и постоял 1.5 часа мокрый на полосе под сильным ветром, замерз капитально. 2 раза пробегал туда и назад до конца полосы. Немного помогло.

Первый раз на такой игре. Отличная идея и реализация.

Что понравилось:

Цитирую:
"Хокум, сколько осталось выживших?"
"15?"
Нам: "5 можно съесть"



Задача: сделать засаду на выживших перед машинами.

Обстановка: поле, 2 куста с разной стороны дороги.

Я с Борей садимся за разные кусты.

Подходят выжившие, монолог:
Смотрите, два куста около дороги, сейчас оттуда зомби выскочат. Га-га-га.

Прошли мимо нас, не заметили, пока мы не напали

[Frogfoot]

І не віриться, що це сталося з нами… За вікном автобусу найзвичайніші літні пейзажі, зелені поля та сади, дорога стелиться перед бампером…Незвично порожня дорога…Мертва дорога…Як і усе у нашому світі.
Також незвично дивитись на дорогу із водійського крісла автобуса. Ніколи раніше не керував ЛАЗом – виявляється не так важко. Особливо порожнім автобусом по порожній дорозі порожнього світу. Гадство…Починаю повторюватись…Здається треба виговоритись. Хоча-б сам із собою, якщо брелок із симпатичною кошачою мордашкою на дзеркалі говорити відмовляється…
За спиною залишився рідний аеродром у Калинові із безнадійно порожніми ангарами та забитий біженцями із навколишніх сіл. На залишках пального, забиті людьми ледве не у два шари, останні двадцятьчетвірки нашої 14 окремої ескадриллі відривалися від землі практично у кінці смуги (слава небесам, у нас служили пілоти із афганським досвідом – це врятувало ще пару десятків людей).
Їх відправляли у Карпати – там ще функціонували декілька центрів порятунку для прийому неінфікованих. Говорили, що там з`явились експресс-тести які дозволяють виявити вірус у крові. Сподіваюсь що це правда і моя сім`я добралась туди…моє штатне місце оператора я віддав дружині та сину – Андрій, пілот нашого «крокодила», знайде шлях і без свого штурмана.
А я, здавши табельний ПМ (до якого не було патронів), всього із однією пляшкою води та плиткою шоколаду, покинув рідну частину. Надії тут, без їжі та патронів, серед людей, я не бачу… Метрах у трьохстах від воріт стояв ЛАЗ, покинутий ще на початку евакуації. Мародерів які зливають бензин, він не привабив, тому що їздить на газі. Ось і залишився на ходу, навіть шини не треба було підкачувати. Він і став моїм квитком до Львова. А точніше – до аеродрому у Черлянах звідки раніше проводили евакуацію.
Газу вистарчило до обгорілих руїн готелю перед Черлянами. На зірваній вивісці – «Гостинний двір» а на дверях напівзасохлі криваві сліди. Яка іронія…Швидко іду звідти…
А потім зустрічаю чудо. Мініатюрна малолітражка як насмішка над тими хто ганявся за джипами. Скільки таких, великих, порожніх і закривавлених, а деколи і розстріляних я бачив за цей час, навіть не згадаєш. А ось це чудо поволі і підкреслено акуратно лавірує між покинутими машинами.
І все-таки у світі залишилось місце людяності – водій махає рукою, запрошуючи у салон. Їх четверо, але, не питаючи хто я і звідки, для мене роблять місце. Далі їдемо разом. Не машина а збірна СРСР – тут тобі і турист і натуральний барига у «гавайці» та із барсеткою набитою доларами. По вулиці бродять заражені, але машина не викликає у них інтересу і ми добираємось до аеродрому. Тут, о чудо, зустрічаємо ще декількох людей.
Вони вже декілька днів очікують евакуації. Кажуть, що попереду блокпост військових, але якихось дивних – зброя не наша та і на українську армію не схожі. І наближатись не дозволяють. Темніє, починається дощ і сильний вітер видуває із нас залишки тепла. Один із пасажирів нашої машини пропонує йти до військових усією групою – не розстріляють-же нас усіх. Смілива заява, але залишатись тут групою без їжі та зброї на поживу зараженим не хочеться.
Далі буде...

http://photo.qip.ru/users/bogdannadyuk/96647846/

[Sniper Pak]

2frogfoot Ждееем! )

[Hamster]

Организаторы. А расскажите про старт игры.

Когда Хокум всех проверил на не зараженность, мы всей толпой какое-то время стояли и военные нас никуда не выпускали.
Хокум долго копошился с ноутом на капоте машины. Народ постепенно разговорился и расслабился.

Лично я - провтыкал тот момент когда что-то произошло. Я услышал за спиной топот толпы, которая ломанулась через дебри в сторону взлётной полосы. Повинуясь стадному инстинкту я побежал со всеми и только тогда услышал за спиной человеческие крики, стрельбу (вроде бы), громкий визг-крик.

Далее все уже выбежали на полосу, там же оказался и Хокум - далее по сценарию.

Так вот - а что собственно произошло? Кто на кого и откуда напал, и кого захавали?
Восстановите хронологию старта. Очень интересно, т.к. никто не смог вспомнить, что же случилось.

[Rain]

Зомби напали на военных, если не ошибаюсь, то те, которые были возле машины. Военные начали отстреливаться, но бесполезно. Вся толпа ломанулась прочь, на взлётную полосу.

[Орест]

Сьогодні або завтра буде хронологія подій і там цей момент буде освітлений

[Alladin]

Зомби что около машины напали на одного военного, а тот которого застрелили напал на другого.

[Frogfoot]

Частина 2 (буду спойлерити)

Блокпост і справді виявився якимось дивним - не українська армія, а непривітні американські солдати із американським-же медиком. Ну що-ж, слухи про експресс-діагностику справдились - у руках Грега (як він нам представиився) підмигував зеленими вогниками якийсь прибор. Дуже просто - підносиш палець до аналізатора, легкий укол і прибор обнадійливо підмигує тобі зеленим. Все гаразд, ти здоровий.
Нас вишиковують у колонну по-двоє і починають огляд. Якісь ці солдати непривітні і нічого не пояснюють. Кажуть лише, що тут безпечно...Еге-ж безпечно...Фіг вам, що називається - біля їхньої машини лежать два тіла. Судячи з усього - заражені. Та і медик їхній якийсь нервовий...А от кому море по-коліна, так це моєму новому знайомому баризі. Він уже примудрився підійти впритул до одного з солдатів та щось йому шепоче - здається продає долари. А може і купує - хто їх, бариг, розбере. Тут кінець світу, а у нього основний інстинкт девяностих спрацював...Тьфу, блін...
Тріск короткої автоматної черги, спрацював як бомба - ледве переборов у собі бажання впасти на землю. Чорт забирай, одного з наших американці розстріляли - прибор мигнув червоним, ну і судове засідання проводити ніхто не став - підвели до обочини і натисли гашетку. Гашетку, блін...досі мислю образами вертольота. Стріляли не з ЯКБ а з М-4. Бачив такі у Косово...
Народ починає хвилюватись через "беспредел властей", а мене значно більше цікавить звідки прибув цей нещасний і з ким він контактував раніше...Та сама думка прийшла ще парі людей і ми відсовуємся подалі від основної групи. Розговорились, виявилось, що три хлопці та дівчина кияни, туристи, панки та неформал, були на екскурсії у Львові коли почалась Катастрофа. І залишились виживати тут. Щоправда, спочатку їх було вісімнадцять...
Розмовляючи, відійшли метрів на шість від основної групи, намагаючись дуже близько до обочини не підходити - уже стемніло, а підсвічувати дорогу комусь голодному не хотілось...
Дикий крик, гарчання, автоматна черга...Мати моя рідна!!! Мертвяки піднялись і напали на солдатів. Весь натовп ломиться напряму через кущі, лиш би подалі звідти. Я з ними, зашпортуюсь, падаю, зображаю щось схожа на низький старт, і, задавивши відсапування десь у грудях, вибігаю на злітну смугу. За нами ніхто не женеться, а поруч мене виявляється той самий доктор. Ну, зараза, тримайся - безпечно тут кажете?! "Дохтур" явно неадекватний, його трясе ніби пальці у розетку сунув, говорити намагається одночасно російською та англійською. його пробують привести до тями, розговорити, спитати де їхня база - але все чого вдається добитись - неопреділений змах рукою вперед та наліво. Каже, що там ангари та офіс керівника експедиції, доктора Ірвінга. А сам він виявляється ніяким не лікарем, а звичайним лаборантом...Ну блін, ну що за нафіг... в нього навіть бинтів при собі немає. Білий халат, теж мені.
Тим часом добираємось до перехрестку вирулювальних смуг. Ніч темна, хмарно, починається дощ. Витягую трофейне туристичне пончо і пов`язую як короткий плащ. Хтось видивляється збоку ангар і пропонує сходити на розвідку. Ініціатива відклику в моїй душі не знаходить, але після крику, що усередині знайшли воду і там сухо, приєднуюсь до групи мародерів. Ще хтось знаходить коробку патронів. Його просять поділитись, але егоїзм перемагає. Гад...
Перевіряємо декілька ангарів, більш-менш пусто, у останній, перед поворотом до доктора Ірвінга, заходимо вп`ятьох. Тут дуже темно, слабкі промені китайських діодників майже нічого не висвітлюють. І пусто...
Гучний шерех із темного коридору заставляє серце переміститись невідомо куди. Я НАЙБЛИЖЧЕ ДО ШУМУ І НАЙДАЛІ ВІД ВИХОДУ !!! Четверо "друзів" вибігають, а я, із несподіванки, тупо вимикаю ліхтар і завмираю посеред темряви намагаючись не дихати. До коридору - три метри, до виходу - всі двадцять, бігти прямо не можна - там яма з водою розміром у пів-ангара. Ну бліііін.....

Далі буде...

[Hamster]

На будущее - для Оргов и всех остальных:

"Руководство по выживанию среди зомби" (перевод книги "The Zombie Survival Guide")
http://ru.wikipedia.org/wiki/Руководство_по_выживанию_среди_зомби
Руководство по Выживанию Среди Зомби

[Leeto]

Ще трохи фоток: http://www.jpeghost.ru/a13910nb

Користуючись моментом передаю привіт дякую організаторам за побудову насправді складної та атмосферної гри, усім, хто з початку гри відігравав зомбі і невпинно додавав незмінного колориту грі, усім, з ким доводилось волочитись по болоті по просторах ігрової зони.

Чесно кажучи, спочатку розчарувався — мокро, холодно, голодно. То не так, сьо не так... Але, переодівшись, виспавшись, пройшовшись по вулиці в теплому вбранні зрозумів, що насправді організатори досягли поставленої цілі і гра вдалась.
Не назву себе «ковбасним» страйкболістом, швидше через велику паузу звик до комфорту цивілізації і під час гри важче всього було змиритись з думкою, що так і має бути, дороги назад нема — треба дойти до кінця. Голод, який посилює сприйняття холоду, дискомфорт від промокших, ще в 11 годині, ніг... це було щось, дуже контрастні відчуття і повна погрузка в атмосферу в якій треба пиняти самому на себе і не розраховувати на те, що буде можливість зігрітись чи поїсти в найближчі години дні.

Те, що мені не імпонувало:
- ставало скучнувато коли всі «пачкою» ходили туди-сюди. З цілої групи виживших від сили 4—5 людей грали активно, вели переговори з лаборантом, приймали рішення і вирішували куди йти. Всі інші в цей час курили бамбук і вливались в ролі хвостиків. Не хватало розділення людей на групи по кілька чоловік з міні-квестами, де кожен би міг вкусити шматок лідерства і прийняти на себе більше ігрової атмосфери.

З того, що мені сподобалось:
+ 100% погрузка в атмосферу апокаліпсису;
+ зіс із спарта!;
+ в порівнянні з першою грою поведінка зомбі була більш відточена і я б сказав їх атаки були більш «точечними», що в свою чергу виключає з гри пусті гуляння по локації і холосте ричання до посадки голосу.

Не знаю як, але гра вдалась на славу. Не шкодую! Суворо!

[Alladin]

Про лидерство. Со своей стороны не пытался быть лидером и не был хвостиком. Лидер у нас был один - Хокум (Грег) Он нас вёл, а мы шли. Скажу что выжить удалось далеко не лидерам. Те кто смогли эвакуироваться, это те люди которые старались быть в курсе событий но не лезть в неприятности. Это по моему секрет выживания!!!

[Hokum]

Ну не совсем. Вообще в этот раз у вас должно было быть больше свободы, а я в лучшем случае должен был подсказывать. Но из-за того, что большинство не сильно вникало в квесты мы не очень вписывались в график, и мне приходилось брать инициативу на себя. 2 довольно интересных квеста, хоть и второстепенных вообще пришлось выкинуть.
Суммируя по игре могу сказать, что всё прошло более гладко чем в первой части, то есть прогресс конечно есть.
Но должен отметить несколько моментов:
- незачёт тем, кто подойдя к стене с пропавшими сразу начал отрывать объявления;
- тем, кто плохо слушал перед началом игры, плохо читал форум и на игре то и дело лез тактически командовать;
- назачёт тем, кто бросил важные документы возле забаррикадированного. Когда их вновь подобрали и на них красовалось несколько грязных отпечатков берцев меня чуть не свалил организаторский мего-фейспалм. Да, именно так поступают с важными документами в которых описано практически всё что нужно для выживания и эвакуации выживших...
- незачёт тем, кто так и не вжился в роль.

Поэтому:
- начиная со следующего раза порча игрового реквизита будет вознаграждаться баном;
- командеры также будут командовать сидя дома;
- мы постараемся делать квестовые вещи трудно уничтожаемыми и практически не уносимыми. Поэтому если кто-то не хочет вникать в них - будет просто без толку топтаться на месте либо бесцельно бродить на радость инфицированных. Те кто будут идти по игровой линии и вживаться в роль будут вознаграждаться игровыми ништяками. Подсказывать я уже ничего не буду. То есть кто не дойдёт до логического завершения к утру может пенять только на себя.

Тем не менее игра удалась, всё получилось практически так как планировалось. На счёт прохода по полю не обессудьте, никто не говорил, что будет легко, даже наоборот.
Спасибо всем кто приехал!