Нарешті ми вдома. Вибачаюсь що не завжди міг брати телефон(був постійно на вібро) не завжди чув і не завжди міг говорити. Я навіть не знаю з чого розпочати... Я завжди був впевнений в тому, що світ не без добрих людей, але щоб так! В перший день було нараховано більше 20 000, а до кінця наступного вже більше 50 000. Дзвонили волентери, друзі, просто знайомі, колеги. Телефон був постійно червоним. На прийом до лікарів мо потрапили в четвер з ранку. Глянули всі знімки які були в нас зі Львова і в той же день поклали на стаціонар. Три дні знову робили обстеження по новому, і перед самою операцією ще якісь 2 з контрастом для розуміння притоків і відтоків крові до головного мозку. В вівторок з ранку нам подзвонив лікар і попросив про зустріч. Вот там я і зрозумів всю небезпеку данної операції. 1мм в право чи в ліво і як лікар сказав "нема чого зашивати". В 10.15 ранку сина забрали на операцію. Ці чотири з половиною години напевно були найдовші в моєму житті. Після операції до нас підійшов лікар і повідомив, що все пройшло успішно і без ускладнень. Потім ще до години сина зашивали і перевезли в реанімацію, а на наступний день в 13 годині перевели в палату. Потім тидень реабілітації і до дому.
ВСІМ хто нас підтримував, переживав і допомагав,-я безмежно вдячний. Дружина і син -та і я навіть не сподівались , що на світі ще є такі люди як ВИ. Всім ВАМ здоров"я!!!