Не понімаю, шо тобі, Міша, у моїй схемі не подобається.
Шість проводів - це багатожильні 0,3 кв. мм. - разом за товщиною як 2.5 у ізоляціі.
Блок обв`язки монтується без плати - якщо придивитися, в кожній точці збігається по три лініі. Тобто, всі елементи монтуються у один ланцюжок, один до одного, а потім до вузлів паяються без зусиль проводки. Потім все ізолюється. У силовому блоці так само. Спочатку пропаюються силові кінці, а тоді до них "льогкім двіженієм рукі" примазуються тонкі проводки.
Шість проводків припаяти вже не важче ніж плату вирізати. До того ж два з них йдуть до контактної групи, так що "зайвих" - лише чотири. Є таке поняття - "технологічність". Технологічнішим буде той виріб, який містить меншу кількість різнотипних операцій. Так от, у мене виключаються одразу кілька типів тих операцій: різка текстолиту, свердлення отворів, травленя/різка контактів на платі, виготовлення радіатору, нарізка різьби, вкручення ізольованих гвинтів.
Не кажучи за те, шо твій блок у МП5 просто нема як втулити, щоб він назовні корпуса не стирчав. І в МГ36 у мене проводка при розбірці вся разом виймається через невеликий для неї отвір, дозволяючи зняти повністю "УСМ". Чого твій блок не дозволив би. До калаша - да, твій блок доречніше. Хоч і моя схема цілком прийнятна.

Доку:
На мій погляд, немає потреби виконувати схему так, щоб за необхідності швидко повернути її у "безтранзісторний вигляд". Сам транзистор - річ доволі надійна, і при належному виконанні монтажу практично невбиєнна при експлуатаціі. Вбивається він тільки при несправності інших елементів, найчастіше КЗ у проводці.
Та й тоді легше, як за що, просто той транзістор замінити.